Саррія (стадіон)
| Саррія | |
|---|---|
| |
| Оригінал назви | Estadi de Sarrià |
| Країна |  Іспанія
|
| Розташування | Барселона, Іспанія |
| Координати | 41°23′35.000000100001″ пн. ш. 2°8′9.999989341859e-08″ сх. д. / 41.39306° пн. ш. 2.1333333333611° сх. д. |
| Побудовано | 1922 |
| Відкрито | 10 лютого 1923 |
| Закрито | 21 червня 1997 |
| Зруйновано | 20 вересня 1997 |
| Власник | Еспаньйол |
| Оператор | Еспаньйол |
| Архітектор | Матіас Кольмінарес |
| Команда (-и) | «Еспаньйол» (1923–1997) |
| Види спорту | футбол |
| Вміщує | 44 000 |
| |
| Саррія (стадіон) у Вікісховищі | |
«Саррія» (ісп. Estadi de Sarrià, кат. Estadi de Sarrià, ісп. вимова: [əsˈtaði ðə səriˈa]) — футбольний стадіон у місті Барселона, Іспанія. З 1923 року по 1997 рік був домашнім стадіоном для клубу «Еспаньйол». Був однією з арен чемпіонату світу з футболу 1982 року[1] та футбольного турніру Олімпійських ігор 1992 року. У 1997 році був закритий і знесений[2].
Стадіон був названий «Саррія», по імені дороги, яка колись пов'язувала старовинні міста Барселону і Саррія. Будівництво спортивної арени було розпочато 31 грудня 1921 року під керівництвом архітектора Матіаса Кольмінареса. Спочатку проект мав місткість арени на 40 000 глядачів, проте в процесі будівництва через фінансові труднощі кількість глядацьких місць було скорочено до 10 000. Відкриття арени відбулося 19 лютого 1923 року[2] матчем між клубами «Еспаньйол» і «УЄ Сантс», в якому господарі перемогли з рахунком 4:1, автором першого голу на новому стадіоні став футболіст команди господарів — Вінсен Тоніхуан.
У 1948 році президент клубу «Еспаньйол» — Пако Саєнс викупив стадіон з приватних рук за 5 мільйонів песет. У 1951 році була знесена і заново збудована південна трибуна арени, в 1956 році до неї було прибудовано ще один сектор. У 1960 році на стадіоні були встановлені освітлювальні щогли з прожекторами. У 1970-х зазнала реконструкції і північна трибуна, над якою був зведений ще один ярус[2].
Стадіон був обраний одним з 17 майданчиків, на яких повинні були пройти матчі чемпіонату світу з футболу 1982 року[2]. На стадіоні відбулися всі три матчі групи С другого групового етапу чемпіонату, в яких зустрічалися між собою збірні Італії, Бразилії і Аргентини.
У 1988 році стадіон став місцем проведення одного з фінальних поєдинків Кубка УЄФА, в якому «Еспаньйол» зустрічався з німецьким «Баєром» (3:0). У 1992 році на стадіоні пройшли 5 матчів футбольного турніру в рамках Олімпійських ігор 1992 року[3].
У 1997 році через фінансові проблеми клуб продав стадіон одному з забудовників. Остання гра на арені пройшла 21 червня 1997 року, в якій «Еспаньйол» з рахунком 3:2 виграв у «Валенсії», останній гол в історії стадіону забив гравець команди гостей — Іван Кампо. 20 вересня 1997 року стадіон був знесений. Клуб «Еспаньйол» з 1997 року по 2009 рік проводив домашні матчі на Олімпійському стадіоні Барселони, а в 2009 році переїхав на нову власну арену — "Корнелья-Ель Прат"[4].
Стадіон був одним із місць проведення чемпіонату світу з футболу 1982 року та приймав такі матчі:
| Дата | Команда № 1 | Рез. | Команда № 2 | Раунд | Відвідуваність |
|---|---|---|---|---|---|
| 29 червня 1982 |  Італія |
2–1 |  Аргентина |
Група C (другий раунд) | 43,000 |
| 2 липня 1982 | Аргентина |
1–3 |  Бразилія |
Група C (другий раунд) | 44,000 |
| 5 липня 1982 | Італія |
3–2 | Бразилія |
Група C (другий раунд) | 44,000 |
- ↑ History of the World Cup-1982. Архів оригіналу за 14 жовтня 2014. Процитовано 8 жовтня 2014. [Архівовано 2014-10-14 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в г España 82 — Barcelona — Estadi de Sarriá. Архів оригіналу за 14 жовтня 2014. Процитовано 9 грудня 2019. [Архівовано 2014-10-14 у Wayback Machine.]
- ↑ 1992 Summer Olympics official report. Volume 2. pp. 225-7.
- ↑ rcdespanyol.com. Архів оригіналу за 8 жовтня 2014. Процитовано 26 травня 2021. [Архівовано 2014-10-08 у Wayback Machine.]